трусики женские купить украина
реферати студентам
« Попередня Наступна »

10.2. Моделі виникнення фінансових криз


У зв'язку з обмеженістю результатів, отриманих до теперішнього часу при дослідженні макропруденційних індикаторів, для аналізу макроекономічних ризиків банківської діяльності необхідно звернутися до сучасних моделей виникнення фінансових криз.
Вивчення причин фінансових криз активно проводиться впродовж останніх 20 років, проте в силу того що кризи надзвичайно різноманітні як за своїми причинами, так і по проявах, на сьогоднішній день не існує усталеної, прийнятої всіма точки зору по більшості основних питань. Не спостерігається консенсусу навіть щодо того, як визначити поняття фінансової кризи. У зв'язку з цим економісти, що досліджують поведінку фінансових ринків одних і тих же країн в одні і ті ж періоди часу, налічують різне число кризових епізодів, причому оцінки можуть розходитися в 1,5-2 рази.
Найбільш поширені визначення валютних і банківських кризи-сов сформулювали відповідно Франкель і Роуз [6] і Деміргюк-Кунта і Детрагіч [4].
Франкель і Роуз запропонували під валютною кризою розуміти 25%-ве номінальне знецінення національної валюти, що супроводжується 10%-ним збільшенням темпу знецінення валюти в порівнянні з середнім рівнем за останні 5 років.
Згідно з дослідженням Деміргюк-Кунта і Детрагіч, ситуація в банківській системі може бути оцінена як кризова, якщо виконується одна з умов::
частка непрацюючих активів у загальному обсязі активів перевищує 10%;
витрати на відновлення банківської системи перевищують 2% ВВП;
проблеми банківського сектора призводять до націоналізації значної (понад 10%) частини банківського сектора;
4) відбувається масове вилучення депозитів або накладаються обмеження щодо їх виплат, оголошуються «банківські канікули».
Спільне розгляд банківських та валютних криз зумовлено двома причинами: 1) для дослідження застосовуються схожі методи, а застосування одних і тих же систем аналізу дозволяє виявити як загрозу виникнення системної банківської кризи, так і ризик істотної девальвації національної валюти; 2) як буде показано далі, банківські та валютні кризи тісно пов'язані між собою, і девальвація національної валюти значно підвищує ризик виникнення банківської кризи, і навпаки.
Пошук факторів, що грають важливу роль у формуванні кризової ситуації на фінансовому ринку (так званих «випереджальних» індикаторів кризи), за допомогою економетричних методів дослідження активно розпочався в 90-і роки. Очевидну затримку в появі емпіричних досліджень стосовно теоретичних робіт можна пояснити двома причинами. По-перше, аналіз причин криз за допомогою математико-статис-тичні методів вимагає наявності протяжного ряду спостережень. По-друге, попередньо було необхідно розробити відповідні методики дослідження.
Були розроблені три різних підходи до визначення факторів фінансових криз. Перший полягає у виявленні за допомогою стандартного регресійного аналізу внеску різних факторів у виникнення фінансових криз.
10.2.1. Підхід на основі регресійного аналізу
Стандартні регресії застосовуються для виявлення причин валютних криз. Такий підхід не дозволяє визначити час початку кризи, проте з його допомогою можна встановити, які країни можуть піддатися спекулятивній атаці на національну валюту у випадку негативної зміни ситуації на світових фінансових і товарних ринках.
Вперше даний метод був застосований Саксом, Торнеллі і Веласко [16] для дослідження причин мексиканського валютного кризи 1994-1995 рр.. (Далі-модель STV). Модель STV припускає, що фактори мають прогностичної сили відносно валютних криз, якщо кожне індивідуальне значення параметра (3. Та їх сума статистично відрізняються від нуля в рівнянні:
п
Ш = а0 + ^ РД, (Ю .1)
І = І
де Ind - значення кризового індексу,
Fi - значення пояснюватиме змінної (конкретне значення
фактора або «фіктивна» (бінарна) змінна, що приймає значення 0 або 1 залежно від того, перевершує чи значення фактора встановлений критичний рівень чи ні).
У моделі STV було показано, що схильність країни до валютному кризи в той період була тим більше, чим нижче був рівень покриття золотовалютними резервами грошової маси (М2), чим більше була переоцінена національна валюта в реальному вираженні по відношенню до рівня тренда і чим вище в попередні роки були темпи зростання комерційної заборгованості приватного сектора перед банками.
Крім того, Сакс та ін [4] показали, що у разі, якщо держава має низькі резерви і переоцінену валюту, ймовірність виникнення кризи та її відносна сила буде тим більше, чим вище частка короткострокових коштів у структурі залученого капіталу і вище частка державних витрат у ВВП.
Аналогічні результати були отримані Торнеллі [18] при дослідженні азіатської кризи 1997 р. Він показав, що три виділені в моделі STV-фактора (співвідношення М2/золотовалютние резерви, перевищення реального обмінного курсу над трендовим рівнем і темп зростання банківських кредитів) можуть пояснити 44% коливань кризових індексів в країнах, що постраждали від азіатської кризи в 1997-1998 рр.. Кореляція між фактичним значенням кризового індексу та обчисленим за допомогою регресії статистично не відрізнялася від 1.
Слід зазначити, що виявлена ??залежність між високою комерційної заборгованістю приватного сектора перед банками і ймовірністю виникнення валютної кризи пояснює, чому фінансовим кризам досить часто передує лібералізація руху коштів по капітальних рахунках платіжного балансу [4, 9, 11].
Як показує практика, приплив капіталу на ринки, що розвиваються веде до різкого зростання співвідношення «кредити / ВВП». Значне зростання даного співвідношення, як було показано в численних роботах [4, 11, 18], може служити індикатором кризи.
Можна навести логічне пояснення подібного взаємозв'язку. В умовах інформаційної закритості підприємств реального сектора, що спостерігається на багатьох ринках, що розвиваються, банки часто не в змозі адекватно оцінити якість кредитних заявок. Тому ефективність вкладення залучених ними іноземних коштів виявляється недостатньо високою [3, 14]. Інформаційна закритість реального сектора також обумовлює високу концентрацію позичок: кошти спрямовуються в основному в тісно пов'язані з банками підприємства (акціонерам, найбільшим клієнтам ). Крім того, висока вартість кредитних ресурсів призводить до виникнення ситуації так званого несприятливого відбору (adverse selection) *, коли значна частина попиту пред'являється компаніями, які свідомо не можуть розплатитися за позикою [14, 17].
Зважаючи на це зростання обсягу кредитів, по-перше, може супроводжуватися збільшенням величини простроченої заборгованості, а по-друге, підвищенням залежності фінансового стану банків від благополуччя окремих позичальників (зростання ризику концентрації вкладень). Слід також зазначити, що інформаційна закритість характерна не тільки для виробничого, а й для банківського сектора. В результаті цього наглядовий орган виявляється не в змозі своєчасно відстежувати зміни в банківському секторі, виявляти неплатоспроможні кредитні організації та своєчасно їх ліквідувати, а також обмежувати прийняття банками надлишкових ризиків [2, 14].
10.2.2. Метод сигналів
Дві інші моделі, про які піде мова нижче, однаково придатні для виявлення причин як банківських, так і валютних криз.
Модель, запропонована Камінські, Лізондо і Рейнхарт (KLR) [12], - метод сигналів - дозволяє розширити у порівнянні з моделлю STV кількість розглянутих факторів, що є можливими індикаторами кризи. Основним завданням даного методу є знаходження показників, що свідчать про можливість настання кризи протягом 24 місяців (система ранніх індикаторів).
Пояснююча змінна посилає сигнал, коли її значення перевищує критичний рівень. При цьому сигнал розглядається як «хороший», якщо криза відбувається протягом 24 місяців після цього . Модель KLR цікава тим, що критичні значення, які визначаються за принципом мінімізації шуму, є унікальними для кожної країни.
У свою чергу, величина шуму розраховується наступним чином. В системі можливе існування помилок двох типів ( табл. 10.2): по-перше, криза могла відбутися, а екзогенна змінна при цьому не перевищила критичного рівня (помилка 1 роду - С), по-друге, екзогенна змінна могла перевищити критичне значення, а криза не відбутися (помилка 2 роду - В).
Таблиця 10.2 Криза трапився Кризи протягом 24 місяців не відбулося Сигнал А В Відсутність сигналу С D
Шум в даному випадку дорівнює відношенню частки помилок другого роду в загальному числі «спокійних» випадків до питомої ваги хороших сигналів в обв. А
щем числі випадків кризи: g + р / д + ^ - Змінна може бути визнана як ранній індикатор кризи в тому випадку, якщо значення шуму буде менше 1.
На прикладі валютних криз, що сталися в 20 розвинених країнах і країнах в період з 1970 по 1995 р., Камінські та ін [12] показали, що в якості ранніх індикаторів валютної кризи можуть розглядатися наступні фактори:
високий по відношенню до ВВП обсяг внутрішнього кредиту;
швидке зростання грошової пропозиції;
відтік коштів вкладників з банків;
зниження експортних ДОХОДІВ;
переоціненість національної валюти в реальному вираженні;
високі процентні ставки на міжнародному ринку капіталу;
значний зовнішній БОРГ;
низькі золотовалютні резерви;
слабке покриття резервами короткострокових зобов'язань;
низькі темпи зростання економіки;
негативні коливання на фондовому ринку.
Крім того, валютна криза в одній країні підвищує ймовірність його виникнення в інших країнах, насамперед у тих, які розташовані в одному і тому ж регіоні та / або активно пов'язані з нею по торгових каналах (ефект «зараження»).
Перелік факторів банківської кризи відрізняється від переліку факторів валютного кризи незначно. З 12 індикаторів валютних криз і 14 банківських криз 11 є спільними [11]. На відміну від валютних криз ймовірність виникнення несприятливих подій у банківському секторі збільшується у випадку відтоку капіталу і зростання реальних процентних ставок на національному фінансовому ринку. Це ще раз показує тісний взаємозв'язок банківських та валютних криз і схожість механізмів їх виникнення.
10.2.3. Імовірнісний підхід
Найбільш часто для аналізу механізмів формування криз використовується імовірнісний підхід. Переваги цього методу полягають у тому, що він, по-перше, дозволяє оцінити конкретний внесок кожного фактора у виникнення кризи, а, по-друге, розглядаючи дані про наявність кризи в кожній країні в різні періоди часу як незалежні події, знімає обмеження на кількість досліджуваних факторів. Для вероятност-ного аналізу зазвичай використовуються річні статистичні дані.
Відповідно до даного методу, ймовірність того, що криза відбудеться в певний час в окремо взятій країні, є функцією вектора п пояснюють змінних X (i, t). пояснюють змінних P (i, t) приймає значення 1 у випадку, якщо валютний криза відбулася в країні и в момент часу t, і значення 0 в інших випадках. Для визначення внеску екзогенних змінних у формування кризової ситуації використовують метод найбільшої правдоподібності. Досліджувана функція в даному випадку буде виглядати наступним чином :
lr ± =?? p (i, t) ln {F [pX (i, t)]} + [lP (i, t)] ln {lF [pX (i, t)]}, (10.2)
t = i и
де Г - кількість періодів спостереження,
F - кумулятивна функція імовірнісного розподілу, / 3 - вектор оцінюваних коефіцієнтів при пояснюють змінних.
Слід зазначити, що коефіцієнти при екзогенних змінних поки-викликають вплив зміни значення пояснюватиме змінної на одну одиницю на ймовірність виникнення кризи.
Використовуючи дані по 80 випадкам девальвації національної валюти в латиноамериканських країнах за період з 1957 по 1991 р., Клейн та Маріон [13] показали, що ймовірність виходу валютного курсу за межі встановленого коридору позитивно залежить від ступеня переоцінене ™ реального курсу національної валюти і негативно - від величини золотовалютних резервів. Структурні фактори, такі як відкритість економіки (частка зовнішньоторговельного обороту в ВВП), політична стабільність, діверсіфіці-вання експорту, також впливають на ймовірність виникнення кризи і ступінь девальвації валюти.
Дослідження річних даних з 1971 по 1992 р. з широкого кола країн, що розвиваються, проведене Франкелем і Роузом [6], підтвердило припущення, що високий по відношенню до ВВП зовнішній борг державного сектора, низькі золотовалютні резерви, переоцінена в реальному вираженні валюта збільшують ймовірність валютного кризи. Крім того, вони показали, що ймовірність кризи зростає у випадку, якщо країна відчуває економічну рецесію і має високі темпи зростання внутрішнього кредиту (співвідношення М2/резерви).
Істотний вплив на стан валютного ринку в країнах, що розвиваються надає вартість капіталу на міжнародному ринку: збільшення процентної ставки в розвинених країнах на 1% призводить до зростання ймовірності виникнення валютної кризи на ринках, що розвиваються на 1%. Разом з тим, Френкель і Роуз [6] не виявлено залежності між величиною дефіциту за поточним рахунком платіжного балансу, питомою вагою короткострокових запозичень у структурі зовнішнього боргу і ймовірністю виникнення кризи.
 Родрік і Веласко [15], що проаналізували кризи на ринках, що розвиваються в 90-і роки, виявили статистично значущу позитивну залежність між питомою вагою короткострокових запозичень і ймовірністю відтоку капіталу з фінансового ринку. Крім того, ними було показано, що довгострокові запозичення надають стабілізуючу вплив на фінансову систему: ймовірність значного (понад 5% ВВП) відтоку капіталу з національного фінансового ринку буде тим менше, чим вище частка довгострокових запозичень у структурі зовнішнього боргу.
 Родрік і Веласко встановили, що ймовірність відтоку капіталу буде тим більше, чим вище загальний рівень боргового тягаря і дефіцит поточного рахунку платіжного балансу. У той же час низький рівень покриття денеж-ної маси (М2) золотовалютними резервами не міг служити індикатором кризи в розглянутих ними випадках.
 Таким чином, спостерігаються значні розбіжності в виявленому Франкелем і Роузом [6] і Родріком і Веласко [15] впливі окремих економічних змінних на вірогідність виникнення кризи. На наш погляд, дана розбіжність свідчить про те, що механізми формування фінансових криз у 70-80-і і 90-і роки були різними.
 Слід зазначити, що аналіз за допомогою імовірнісної моделі також показує наявність значної схожості в механізмах формування валютних і банківських криз [4, 8, 9].
 Так, Харді і Пазарбасіоглу [9], досліджуючи банківські кризи в розвинених країнах і країнах, встановили, що вони часто викликаються значним уповільненням темпів економічного зростання, девальвацією національної валюти і зростанням реальних процентних ставок. В якості ранніх індикаторів банківських криз можуть розглядатися висока волатильність темпів інфляції (типова ознака-зниження інфляції в рік, що передує кризі, і зростання за два роки до цього), зростання кредитів приватному сектору по відношенню до ВВП, несприятливі коливання цін на експортному ринку і приплив іноземного капіталу.
 Автори відокремили випадки, коли банківський сектор мав серйозні проблеми, від істинно банківських криз. Провівши економетричний аналіз, вони встановили, що для виникнення повномасштабних банківських криз звичайно потрібні коливання шокового характеру на міжнародних фінансових і товарних ринках. Крім того, при виникненні банківських криз критичне значення мають несприятливі зміни валютного курсу і платоспроможність підприємств-позичальників. Менш серйозні проблеми в банківському секторі пов'язані з коливаннями внутрішніх процентних ставок і проблемами з поверненням боргів в споживчому секторі.
 Результати, отримані Деміргюк-Кунта і Детрагіч [4] на основі аналізу ринків, що розвиваються, підтверджують висновки Харді і Пазарбасіоглу [9] щодо макроекономічних факторів банківських криз. Єдиний виняток, згідно Деміргюк-Кунту і Детрагіч, полягає в тому, що ймовірність виникнення кризи зростає в міру зниження забезпеченості грошової маси золотовалютними резервами. Раніше співвідношення М2/ре- резерву вважали виключно індикатором стійкості валютного курсу.
 Робота Деміргюк-Кунта і Детрагіч [4] цікава з того погляду, що в ній вперше проаналізовано вплив власне банківських фінансових та інституційних факторів на ймовірність виникнення криз. Авторами показано, що ймовірність виникнення банківської кризи буде тим більше, чим менше співвідношення капіталу та активів банків, чим слабкіше сис-тема законодавчого регулювання банківської діяльності та банківський нагляд. Крім того, на думку Деміргюк-Кунта і Детрагіч, введення системи гарантування (страхування) вкладів фізичних осіб не знижує, а, навпаки, збільшує ймовірність виникнення банківських криз. Це може бьггь пов'язано з тим, що система гарантування вкладів, знижуючи ймовірність паніки, стимулює прийняття банками підвищених ризиків («моральний ризик, пов'язаний зі страхуванням депозитів»).
 Таким чином, на основі аналізу останніх робіт у цій галузі, а також історії розвитку економік країн, що відносяться до групи розвиваються, можна зробити висновок, що фінансові кризи можуть бути викликані безліччю різних факторів (табл. 10.3), причому, як показують дослідження, механізми формування фінансових криз у 70-80-і і в 90-і роки значним чином різняться між собою.
 Кризи 70-80-х років можна визначити як кризи державних фінансів-провідну роль у їх формуванні грала нездатність держави правильно розпорядитися вступниками фінансовими засобами, його невміння збирати податки і порівнювати свої апетити з реальними можливостями економіки, неадекватність проведеної ним грошово-кредитної політики. Пізніші кризи в першу чергу були викликані помилками приватного сектора в політиці фінансування виробництва, нездатністю банків адекватно оцінити фінансові ризики, браком у приймаючих економічні рішення агентів якісної інформації. Приплив капіталу, часто пов'язаний з лібералізацією валютного регулювання, одночасно наводив до накопичення у банків "поганих" кредитів і до реального подорожчання національної валюти країни - реципієнта фінансових потоків. Саме в 90-ті роки виявилася відзначена вище висока взаємозалежність банківських та валютних криз.
 Кризи можна розділити не тільки з точки зору часу виникнення, а й за регіональною ознакою. Так, кризи на що розвиваються рин-ках кінця 90-х років-азіатський (1997 р.), російський (1998 р.) і бразильський (1999 р.) - значно різняться між собою з точки зору зумовили їх чинників. Так, у разі азіатських країн ключову роль у виникненні кризи зіграли висока зовнішня (переважно короткострокова) заборгованість приватного сектора і погіршення умов торгівлі внаслідок подорожчання долара США, до якого були прив'язані валюти більшості країн щодо європейських валют і китайського юаня. У Росії ж заборгованість приватного сектора була мінімальною, водночас важливу роль у провокуванні кризи зіграла незбалансованість фе-дерального бюджету і падіння цін енергоносіїв на світовому ринку.
 Регіональний характер фінансових криз підтверджується і результатами емпіричних досліджень. Так, Глік і Роуз [7] емпірично довели регіональний характер ефекту «зараження» у разі валютних криз і пояснили його високим ступенем регіоналізації торгових контактів. З іншого боку, Харді і Пазарбасіоглу [9] показали значимість регіональних «фіктивних» змінних в рівняннях, що зв'язують динаміку макроекономічних змінних і ймовірність виникнення банківських криз. Зокрема, вони встановили, що чинники одночасно відбувалися Таблиця 10.3 Групи факторів Фактори кризи Механізми впливу Вплив на стан банківської системи Вплив на
 стан валютного ринку Внешнетор Несприятливий зміна цін на основних для країни експортних та імпортних ринках Різке зниження цін на традиційні експортні товари або різке зростання вартості імпорту означає для країни втрату валютних доходів. Крім того, зниження доходів експортерів може принести збитки обслуговуючим їх банкам + + говие Дефіцит поточного рахунку платіжного балансу Значний дефіцит поточного рахунку розглядається інвесторами як загроза платоспроможності за зовнішнім боргом. Зазвичай він виникає або внаслідок перевищення обсягів імпорту над експортом, або внаслідок того, що країна повинна виробляти значні процентні платежі за раніше залученими інвестиціям - + Висока вартість запозичення коштів на міжнародному ринку Зростання процентних ставок на розвинених ринках приводить до збільшення вартості рефінансування боргу і змушує інвесторів підвищувати необхідну прибутковість по вкладеннях коштів + Рух капіталу Високий стосовно ВВП зовнішній борг Високий зовнішній борг розглядається інвесторами як фактора фінансової нестабільності як держави, так і окремого позичальника ± ± Переважання короткострокових зобов'язань у структурі боргу Висока питома вага короткострокових зобов'язань означає необхідність спрямування країною значних коштів на обслуговування зовнішнього боргу. На банки він накладає значні обмеження в плані проведення активних операцій + + Низька
 забезпеченість грошової маси золотовалютними резервами Агрегат М2 може розглядатися як сума ліквідних коштів, які можуть бути пред'явлені для конвертації в іноземну валюту. Золотовалютні резерви, в свою чергу, розглядаються як покриття ліквідних активів - + ФАКТОРИ ВИНИКНЕННЯ ФІНАНСОВИХ КРИЗ
  Фінансові
  Грошово-кредитна експансія Високий зростання внутрішнього кредиту в умовах фіксованого валютного курсу приводить до скорочення резервів. Крім того, полегшення умов доступу банків до ліквідних ресурсів часто веде до прийняття ними зайвих ризиків + + Реальне подорожчання національної валюти Переоціненість національної валюти в реальному вираженні призводить до скорочення чистого експорту і формує девальваційні очікування. Високі девальваційні очікування можуть спровокувати вилучення депозитів вкладниками банків + + Високі процентні витрати Значні виплати за внутрішнім боргом означають для країни скорочення можливостей своєчасно обслуговувати зовнішні платежі. Крім того, чим більше участь нерезидентів на ринку внутрішнього боргу, тим вище може виявитися навантаження на національну валюту у випадку виведення коштів. Для банків зростання прибутковості за внутрішніми зобов'язаннями означає, з одного боку, зростання процентних доходів, а з іншого - зниження ринкової вартості придбаних цінних паперів-t-+ Висока вартість запозичень на ринку МБК Зростання процентної ставки в умовах перевищення терміновості активів банків над терміновістю зобов'язань призводить до підвищення вартості фондування. З іншого боку, високі процентні ставки підвищують привабливість ринку для зарубіжних інвесторів + - Високий рівень фінансових ризиків у банківській системі Недостатність наявного капіталу по відношенню до прийнятим ризикам, слабка ступінь покриття зобов'язань ліквідними активами, дисбаланс між валютними активами і зобов'язаннями, висока частка прострочених позичок у кредитному портфелі банків можуть викликати як банкрутство окремого банку, так і широкомасштабний банківська криза , що впливає на стан валютного ринку + + Ефект «зараження» Внаслідок виникнення кризи на якому-небудь національному фінансовому ринку інвестори переоцінюють ймовірність виникнення кризи в іншій країні. «Зараження» може відбуватися як по торговим (через товарообіг між країнами і / або конкуренцію на загальних зовнішніх ринках), так і з фінансових (існування загальних кредиторів) каналам + 
  Зміна цін акцій Зниження цін акцій на фондовому ринку призводить до втрати для інвесторів і змушує їх шукати інші ринки вкладення коштів. Для банків падіння цін акцій означає зниження рьмочной вартості активів. У той же час зростання котирувань акцій може привести до відриву ринкових цін від фундаментальних показників, що створює основу для подальшого краху + + Уповільнення
 економічного
 зростання Зниження темпів економічного зростання призводить до погіршення платоспроможності країни, а також зниженню можливостей банківських позичальників з обслуговування боргу + + Структурні Інфляція Висока інфляція призводить до реального здешевлення національної валюти. З іншого боку, дефляція асоційована з економічною кризою. Крім того, слід зазначити, що, якщо уряд проводить курс на придушення інфляції, під ударом виявляється банківська система-t-+ Дефіцит
 федерального
 бюджету Необхідність направляти значні кошти на цілі обслуговування державного боргу призводить до недофінансування інших бюджетних статей та уповільнення економічного зростання-t-+ Відкритість економіки Чим більш відкритою є економіка, тим більшою мірою вона виявляється залежною від зовнішніх впливів. Зокрема, як показує практика, фінансова лібералізація призводить до накопичення у банків "поганих" боргів + + 
 «+» - Значний вплив,
 «-» - Незначний вплив або опосередкований вплив через інший криза, «±» - змішаний сигнал. 1. банківських криз в країнах Південно-Східної Азії і в економіках країн з сировинною спрямованістю експорту значно різняться.
 Доцільно і більш дрібне ділення банківських криз - по країнах. Хоча за допомогою сучасних методів математичної статистики НЕ-можливо виділити країнові фактори криз, найпростіший аналіз показує, що перелік факторів, що обумовлюють криза навіть в самих близьких з точки зору як географічного положення, так і економічного розвитку країнах, буде різним. По-перше, країни можуть експортувати (імпортувати) різний набір товарів і послуг та відповідно бути схильні різними товарними «шоків». По-друге, як показано, стійкість фінансової системи країни сильно залежить від стійкості по-літичної системи та особливостей законодавчої бази, що регулює економічну діяльність. Наприклад, тяжкість фінансової кризи в Індонезії в 1997 р. в значній мірі була обумовлена ??дестабілізацією політичної ситуації і відсутністю в країні опрацьованого механізму банкрутства [10].
 Виходячи з цього, для кожної країни повинен бути обраний свій специфічні-чний набір підлягають регулярному моніторингу фінансових, макроекономічних та інституціональних змінних, від поведінки яких залежить стан банківського сектора і стійкість валютного курсу.
 Крім регіональної та страновой специфічності факторів кризи слід звернути увагу на те, що вони впливають на ситуацію на фінансовому ринку з різними тимчасовими лагами. Одні фактори можна віднести до поточних, інші - до ранніх індикаторам кризи, причому для деяких факторів (наприклад, інфляції або руху капіталу), як це видно з наведених вище фактів, можуть бьггь характерні специфічні особливості поведінки. Іншими словами, небудь фактор сигналізує про настання кризи тільки в тому випадку, коли його зростання змінюється зниженням або навпаки.
 Враховувати дані особливості в ході аналізу можна двома способами. По-перше, при розрахунку кризового індексу (показник ймовірності виникнення кризи) можна використовувати як поточні, так і лаггірованние показники, а індикаторам надавати різні ваги. По-друге, кількісний аналіз (розрахунок кризового індексу) можна доповнювати якісним аналізом, в ході якого можна виявляти характерні для передкризових періодів особливості динаміки індикаторів валютних і банківських криз.
 Якісний аналіз може бути корисний і з інших причин, зокрема:
 одне і те ж відхилення величини індикатора може бути обумовлене як зміною фундаментальних характеристик функционир-вання фінансового ринку чи економіки країни, так і випадковим статистичними викидом;
 зростання відхилення фактичного значення індикатора від порогового значення в «спокійною» обстановці являє собою ббльшую загрозу для стійкості фінансового ринку, ніж аналогічне зміна в післякризовий період.
 На закінчення слід сказати, що створення ефективної системи ранньої ідентифікації загрози виникнення валютних і банківських криз має істотну комерційну цінність. Це пов'язано з тим, що ідентифікація передкризової ситуації повинна дозволити банку своєчасно здійснювати перебудову своїх активів і зобов'язань таким чином, щоб мінімізувати фінансові втрати.
 Література
 Berg A., Pattillo С. Are currency crises predictable? A test. IMF Working Papers, WP/98/154. International Monetary Fund, 1998.
 Brunner K., Meltzer A. Money and credit in monetary transmission process / / American economic review. 1988. No. 78.
 Caprio G., Klingbiel D. Bank insolvency: Bad luck, bad policy or bad banking? World Bank Economic Review. 1997. January.
 DemirgU ^-Kunt A., Detragiache E. The determinants of banking crisis in developing and developed countries. IMF Staff Paper No. 45. International Monetary Fund, 1998.
 Evans O., Leone A. M., Gill M., Hilbers P. Macroprudential indicators of financial system soundness. IMF Occasional Paper No. 192. International Monetary Fund, 2000, April.
 Frankel J. A., Rose A. Currency crises in emerging markets: An empirical treatment / / Journal of International Economics. 1996. No. 41.
 Glick R., Rose A. Contagion and trade: Why are currency crises regional? NBER Working paper 6806. National Bureau of Economic Research, 1998.
 Gonzales-Hermosillo B. Determinants of ex-ante banking system distress: A macro-micro empirical exploration of some recent episodes. IMF Working paper WP/99/33. International Monetary Fund, 1999.
 Hardy D. C., Pazarbasioglu C. Leading indicators of banking crises: Was Asia different? IMF Working Papers, WP/98/91. International Monetary Fund, 1998.
 Ito T. Capital flows in Asia. NBER Working paper 7134. National Bureau of Economic Research, 1999.
 Kaminsky G. Currency and banking crises: The early warnings of distress. IMF Working Papers WP/99/I78. International Monetary Fund, 1999.
 Kaminsky G., Lizondo S., Reinhart С. M. The leading indicators of currency crises. IMF Staff paper No. 45. International Monetary Fund, 1998.
 Klein M., Marion N. P. Explaining the duration of exchange-rate pegs. NBER Working paper 4651 - National Bureau of Economic Research, 1994.
 Mishkin F. S. International capital movements, financial volatility and financial instability. NBER Working Paper 6390. National Bureau of Economic Research, 1998.
 Rodrik D., Velasco A. Short-term capital flows. NBER Working paper 7364. National Bureau of Economic Research, 2000.
 Sachs J., Tomell A., Velasco A. Financial crises in emerging markets: The lesson from 1995 / / Brookings Papers on Economic Activity. 1996. No. I. 2. Stiglitz J. Е., Weiss A. Credit rationing in markets with imperfect information / / American economic review. 1981. No. 71.
 Tornell A. Lending booms and currency crises: Empirical links. NBER Working Paper 7340. National Bureau of Economic Research, 1999. 
 « Попередня  Наступна »
 = Перейти до змісту підручника =
 Інформація, релевантна "10.2. Моделі виникнення фінансових криз"
  1.  Владислав Юрійович Дорофєєв Валерія Т. Башкірова. Криза є криза, 2010

  2.  Тема 2.Економіческіе кризи і промисловий цикл
      «Закони економіки подібні до законів сили тяжіння, хто їм противиться - примушений випробувати їх могутність». Генрі Форд «Неправильне керування є не причиною, а наслідком існуючих протиріч». Типи громадського господарства та їх класифікація. Формальні можливості виникнення економічних криз. Неминучість економічних криз і їх причини. Форми прояви основного
  3.  Державні фінансиКрізіс бухгалтерії і банківська фіскальна система
      Криза фіскальної системи В даний час, як це відзначається всіма аналітиками, практиками, всіма учасниками економічного процесу, фіскально-податкова система душить економічний процес, буквально заганяє всіх учасників цього процесу в кримінал, бо без порушення законів жодне підприємство в даний час вижити просто не може. Чинна податкова система в Російській Федерації
  4.  Зміст
      Відомості про автора 7 Передмова 8 Мета, завдання вивчення і сфера професійного застосування дисципліни 11 Предмет і метод антикризового управління підприємством 13 § 1. Передумови виникнення антикризового управління 14 § 2. Генезис і еволюція категорії «антикризове управління». 14 § 3. Місце і роль антикризового управління в системі економічних знань 17 § 4. Предмет, історичний
  5.  1.4. ФІЛОСОФСЬКА І РОБОЧА МОДЕЛІЧЕЛОВЕКА
      Філософська модель людини, яка надається дослідником, відображає його світогляд. Ось чому вона називається також світоглядної. Дана модель або її компоненти декларуються дослідником. У той же час в кожен даний момент існують дослідні конвенції щодо обмежень, пов'язаних з характеристиками людини в економічній системі, які \ вписуються в логіку
  6.  . Очі ЗНЕОКЛАССІЧЕСКАЯ МОДЕЛЬ: ПОВНА ВИЗНАЧЕНІСТЬ
      Модель індивідуального вибору в умовах визначеності - невід'ємна частина будь-якого підручника з мікроекономіки. Однак у даній главі будуть розглянуті не стільки моделі як такі, скільки передумови, що роблять значний впли-яние на властивості моделей, які також будуть розглянуті в даній
  7.  8.2. Моделі економічного зростання.
      Аналіз економічного зростання неминуче повинен був привести до створення його моделей без чого неможливе ефективне прогнозування економічного зростання і його наслідків. Сучасні моделі економічного зростання сформувалися на основі двох джерел - кейнсіанської теорії макро-економічної рівноваги та неокласичної теорії виробництва. Ці два джерела зумовили виникнення двох основних
  8.  Глава 1МОДЕЛЬ ЛЮДИНИ В ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ: ПІДХОДИ ДО ВИВЧЕННЯ, ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА І МЕТОДОЛОГІЧНИЙ СТАТУС
      Оскільки економічна теорія належить до числа суспільних наук, то в явному або неявному вигляді використовується робоча модель людини, основні характеристики якої можуть бути сконструйовані на основі результатів розвитку економічної теорії за останні три століття. На основі опису цієї моделі в цілому і вичленування її окремих характеристик можна про-вести порівняння з робочими моделями
  9.  ОБЛАСТІ ЗАСТОСУВАННЯ МОДЕЛІ очікуваної корисності. МОДІФІКАЦІІМОДЕЛІ
      Модель очікуваної корисності стала фундаментом сучасної теорії вибору. З цієї точки зору можливості застосування моделі простягаються від ситуацій, в яких розглядаються управлінські рішення, до вибору дій відповідно або з порушенням встановлених правил. Вона використовується як в теорії страхування, так і в портфельної теорії попиту на гроші. З точки зору тих функцій, які
  10.  3.1. МОДЕЛЬ ЛЮДИНИ І МОДЕЛЬ ВИБОРУ В неокласична теорія
      У неокласичної економічної теорії, основу якої складає теорія індивідуального вибору, необхідно проводити розходження між моделлю вибору і моделлю людини. Це можливо, якщо врахувати, що людина визначений як функція корисності, або впорядкований набір переваг. Іншими словами, модель людини є компонентом моделі вибору поряд з різного роду обмеженнями. Далі буде
  11.  Т е м а 9. Макроекономічна нестабільність, теорії економічних циклів
      Сутність, види і причини циклічних коливань. Теорії економічних циклів. Взаємозв'язок циклічних коливань і економічних криз. Кризи: надвиробництва, фінансовий, систем-ний. Антикризова політика держави. Література [1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10]. Питання для самоперевірки Причини економічних циклів. Зміни, що відбуваються на різних фазах циклу. Довгі хвилі Н.Д.
  12.  1.5. Аксіологічний аспект МОДЕЛІ | ЛЮДИНИ В ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ «5
      Ч-% Використовувані моделі людини володіють не тільки епістема-45 логічними, але й аксиологічними властивостями, Це частково *** пов'язано з історією виникнення економічної людини в j економічної теорії, яке відбувалося практично парал-^ лельно зі становленням сучасної ринкової системи, за- дением принципу формального (у правовому сенсі) рівності людей. Разом з тим не можна

bibyurecon.ml
енциклопедія  пікантні  перлова  кавово-вершковий  риба